Постанова ВП ВС від 12.12.2019 року

Друк

Пошук

837

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

велика палата верховного суду ( ВП ВС )

Історія справи

Державний герб України

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2019 року

м. Київ

Провадження № 11-966сап19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Анцупової Т. О.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Яроша Д. В.,

скаржниці - ОСОБА_1 ,

представника скаржниці - Оприска М. В.,

представника відповідача - Ліходій О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 30 липня 2019 року № 1988/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 18 січня 2019 року № 146/1дп/15-19,

УСТАНОВИЛА:

Процедура

1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, в якій просила скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 30 липня 2019 року № 1988/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 18 січня 2019 року № 146/1дп/15-19 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Франківського районного суду міста Львова ОСОБА_1 ».

2. На обґрунтування скарги ОСОБА_1 вказала на те, що оскаржуване рішення ВРП від 30 липня 2019 року № 1988/0/15-19 підлягає скасуванню, оскільки воно не містить мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків про притягнення судді Франківського районного суду міста Львова ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

ОСОБА_1 вважає, що підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності немає, оскільки в її діях відсутній склад дисциплінарного проступку.

3. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 вересня 2019 року суддею-доповідачем визначено Гриціва М. І., який подав заяву про самовідвід від участі в розгляді цієї справи.

4. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2019 року зазначену заяву задоволено та відведено суддю Гриціва М. І. від участі у цій справі.

5. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 жовтня 2019 року суддею-доповідачем у цій справі визначено Анцупову Т. О.

6. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 16 жовтня 2019 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 30 липня 2019 року № 1988/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 18 січня 2019 року № 146/1дп/15-19.

7. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06 листопада 2019 року призначила розгляд справи у судовому засіданні на 12 грудня 2019 року.

8. 08 листопада 2019 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив, у якому вона просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги.

Фактичні обставини, встановлені судом

9. ОСОБА_1 є суддею та з 01 серпня 1987 року працює у Франківському суді міста Львова.

10. До ВРП 11 травня 2018 року надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_2 на дії судді Франківського районного суду міста Львова ОСОБА_1 під час розгляду справи № 465/4164/16-ц.

11. У цій скарзі зазначено, що 13 липня 2016 року суддею ОСОБА_1 ухвалено рішення у цивільній справі № 465/4164/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя. Цим рішенням визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 114,5 кв. м та нежитлові приміщення, літери 22-25, загальною площею 110,1 кв. м за цією ж адресою. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 загальною площею 114,5 кв. м.

У скарзі ОСОБА_2 зазначала, що квартира АДРЕСА_1 загальною площею 114,5 кв. м на момент прийняття вказаного рішення належала їй на праві власності. Однак розгляд справи № 465/4164/16-ц суддею ОСОБА_1 було проведено лише за участю зацікавлених осіб ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), з використанням фіктивного позову та анульованих документів.

Також скаржниця зазначала, що суддею ОСОБА_1 було допущено порушення статті 74 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; тут і далі у редакції, чинній на час розгляду суддею справи № 465/4164/16-ц). Незрозумілим є також, як судом вирішено питання щодо розподілу судового збору, адже в матеріалах справи, в обсязі, що перебували у її провадженні, не містяться документи, на підставі яких встановлено дійсну вартість нерухомого майна.

12. Ухвалою Першої Дисциплінарної палати ВРП від 26 жовтня 2018 року № 3290/1дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Франківського районного суду міста Львова ОСОБА_1

13. Рішенням Першої Дисциплінарної палати ВРП від 18 січня 2019 року № 146/1дп/15-19 суддю Франківського районного суду міста Львова ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, строком на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді й обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації із застосування норм ЦПК України та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

14. Під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата ВРП установила таке.

15. 11 липня 2016 року до Франківського районного суду міста Львова надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, яка цього самого дня передана судді ОСОБА_1 для розгляду.

16. 12 липня 2016 року вказаною суддею відкрито провадження у справі, призначено її розгляд на 16:00 13 липня 2016 року. Підготовлено запити до адресного бюро Львівської області, які нарочно передані позивачу та відповідачу для виконання.

17. 13 липня 2016 року зазначені запити були виконані та долучені судом до матеріалів справи. Повідомлено під розписку сторін, що розгляд справи відбудеться о 14:15 13 липня 2016 року. Цього ж дня сторони подали заяви про розгляд справи без їх участі і про визнання відповідачем позову.

18. 13 липня 2016 року суддею ОСОБА_1 ухвалено рішення у справі № 465/4164/16-ц, яким, зокрема, визнано об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 загальною площею 114,5 кв. м та нежитлових приміщень за цією ж адресою. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 ідеальну частку вказаної квартири.

19. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2016 року скасовано рішення Франківського районного суду міста Львова від 13 липня 2016 року в частині визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 загальною площею 114,5 кв. м та визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 ідеальну частку вказаної квартири, ухвалено в цій частині вимог нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

20. Зокрема, Апеляційним судом Львівської області у цьому рішенні зазначено, що, ухвалюючи рішення від 13 липня 2016 року, суд першої інстанції не врахував, що на момент його ухвалення квартира АДРЕСА_1 загальною площею 114,5 кв. м на праві приватної власності належала ОСОБА_2 , а отже, не могла бути визнана такою, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4. Натомість судом першої інстанції інформація стосовно власника цієї квартири не витребовувалася та не перевірялася. При цьому ухвалення рішення через два дні з часу пред`явлення позову позбавило суд можливості з`ясувати зазначені обставини та ухвалити рішення з урахуванням дійсних обставин справи.

21. Оцінюючи дії судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 465/4164/16-ц як такі, що містять ознаки дисциплінарного проступку, Перша Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що ця суддя внаслідок неналежного ставлення до своїх обов`язків, порушивши вимоги статей 80, 108-114, 119, 120 ЦПК України та не виконавши вимоги статей 115, 116, 121 ЦПК України, прийняла до провадження позов, який не підлягав розгляду цим судом (поданий з порушенням виключної підсудності) та не відповідав вимогам процесуального закону (поданий без доказів сплати судового збору), а також призначила справу до розгляду без урахування необхідності виконання вимог статті 74 ЦПК України (щодо завчасного повідомлення сторін про судовий розгляд).

22. При цьому Перша Дисциплінарна палата ВРП вказала, що внаслідок невиконання суддею ОСОБА_1 обов`язку щодо повного та належного з`ясування обставин справи № 465/4164/16-ц, її розгляду з порушенням засад і правил судочинства, тобто невиконання покладених на суд обов`язків, було ухвалено рішення про визнання за особою права власності на майно, яке належить на праві власності іншій особі, яка не була залучена до участі у справі. Внаслідок грубої недбалості та недотримання суддею ОСОБА_1 засад і правил судочинства було порушено право власності ОСОБА_2 на належне їй майно.

23. Зазначені дії Дисциплінарна палата кваліфікувала як дисциплінарні проступки, передбачені підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 92 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на час ухвалення рішення від 13 липня 2016 року, а саме внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а також призвело до порушення правил підсудності; внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, які кореспондуються з підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції.

24. 20 лютого 2019 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 18 січня 2019 року № 146/1дп/15-19.

25. За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 . ВРП прийняла рішення від 30 липня 2019 року № 1988/0/15-19, яким залишила без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 18 січня 2019 року № 146/1дп/15-19.

26. У цьому рішенні ВРП зауважила, що в оскаржуваному рішенні її Другої Дисциплінарної палати правильно встановлені всі обставини справи. Констатовані порушення судді під час розгляду справи підтвердилися при розгляді скарги на зазначене рішення, а доводи скарги судді ОСОБА_1 не спростували зазначених у рішенні висновків про допущені нею порушення.

27. Водночас Великою Палатою Верховного Суду установлено, що ОСОБА_1 мала непогашене дисциплінарне стягнення. Зокрема, рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 22 листопада 2017 року № 3727/3дп/15-17 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

28. Вважаючи рішення ВРП від 30 липня 2019 року № 1988/0/15-19 протиправним, ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на це рішення.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

29. У скарзі на рішення ВРП від 30 липня 2019 року № 1988/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 18 січня 2019 року № 146/1дп/15-19 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Франківського районного суду міста Львова ОСОБА_1 » скаржниця зазначає, що як ВРП, так і її Перша Дисциплінарна палата по суті аналізували дії судді ОСОБА_1 щодо розгляду справи на предмет відповідності вимогам процесуального закону та досліджували на предмет законності та обґрунтованості ухвалене нею рішення, а не встановлювали наявність чи відсутність у діях судді саме складу дисциплінарного проступку.

30. ОСОБА_1 зауважує, що помилка при визначенні підсудності справи № 465/4164/16-ц не була наслідком умислу чи грубої недбалості, а була результатом її великої завантаженості.

При цьому порушення судом правил підсудності при ухваленні рішення саме по собі не є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а є самостійною підставою для скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції, прийнятого з порушенням правил підсудності.

31. Скаржниця також зазначає, що під час розгляду справи № 465/4164/16-ц порушень статті 74 ЦПК України не допустила. Вказує, що з метою забезпечення вчасного розгляду справи, за відсутності перешкод для цього та заперечень сторін, суддя ОСОБА_1 призначила справу до розгляду на 16.00 годину 13 липня 2016 року. При цьому суддею враховано, що з 25 липня 2016 року у неї була запланована відпустка і зволікання із призначенням справи до відпустки призвело б до затягування її розгляду.

32. ОСОБА_1 зауважує, що належність спірного майна ОСОБА_4 вона встановила на основі наявних у справі (поданих сторонами) доказів. Обставини, які підлягали доказуванню в цій категорії справ, були доведені зазначеними доказами поза розумним сумнівом, а помилка, яка призвела до ухвалення незаконного рішення, була спричинена поданням сторонами доказів, які на момент розгляду справи були недостовірними.

33. На переконання скаржниці, суддя не повинен нести відповідальність за недобросовісну поведінку сторін, зокрема і щодо достовірності поданих сторонами доказів. Зокрема, ОСОБА_1 зазначає, що позивачем у справі № 465/4164/16-ц на підтвердження позовних вимог було надано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25 квітня 2008 року серія ССК № 401788, номер витягу 18661698, реєстраційний номер 21072342, договір купівлі-продажу № 794 від 23 квітня 2008 року серії ІВКІ 288428, витяг з державного реєстру правочинів від 23 квітня 2008 року серії КЕ № 984734 про реєстрацію договору купівлі-продажу нежитлових приміщень під літерами 22-25 загальною площею 110,1 кв. м по

АДРЕСА_1. 34 . Окремо скаржниця звертає увагу на те, що про відсутність умислу судді ОСОБА_1 на усунення від участі у справі ОСОБА_2 свідчить та обставина, що рішення у справі було одразу внесене в Єдиний державний реєстр судових рішень, остання змогла з ним ознайомитися і вже 02 серпня 2016 року подала апеляційну скаргу. Відповідно, рішення від 13 липня 2016 року не мало жодних юридичних наслідків, в тому числі негативних, для ОСОБА_2

35. Також ОСОБА_1 вважає помилковим висновок Першої Дисциплінарної палати ВРП, що нею було прийнято до розгляду позовну заяву без сплати судового збору, оскільки згідно з наявною у матеріалах справи № 465/4164/16-ц копії посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_3 була звільнена від його сплати.

36. Наведене, на думку ОСОБА_1 , свідчить про відсутність в її діях умислу або грубої необережності.

37. Також скаржниця вважає, що ВРП та її Перша Дисциплінарна палата при обранні виду дисциплінарного стягнення безпідставно врахували, що суддя ОСОБА_1 має непогашене дисциплінарне стягнення.

Позиція ВРП щодо скарги ОСОБА_1 .

38. ВРП подала відзив на скаргу. Вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а наведені в скарзі ОСОБА_1 доводи - безпідставними. Зокрема, наголошено, що рішення від 30 липня 2019 року № 1988/0/15-19 прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні. У зазначеному рішенні містяться посилання на підстави та мотиви, з яких суддю ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

39. У відзиві на скаргу ВРП указала, що внаслідок грубої недбалості та невиконання суддею ОСОБА_1 обов`язку щодо вирішення судових справ згідно із законом, з дотриманням засад і правил судочинства, у справі було вирішено питання щодо майна, яке належало на праві власності особі, не залученій до участі у справі, тобто було порушено її основоположне право - право власності.

40. ВРП також вважає обґрунтованим застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове, строком на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації із застосування норм ЦПК України та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

41. Дослідивши наведені в скарзі доводи, перевіривши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши пояснення сторін, Велика Палата Верховного Суду виходить із таких міркувань.

42. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

43. Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя», відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

44. Статтею 52 цього Закону передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

45. Як свідчать матеріали справи, предметом оскарження до ВРП було рішення її дисциплінарного органу від 18 січня 2019 року № 146/1дп/15-19 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Франківського районного суду міста Львова ОСОБА_1 та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове, строком на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації із застосування норм ЦПК України та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

46. Водночас скарга на оскаржуване рішення ВРП ґрунтується виключно на незгоді ОСОБА_1 з висновками дисциплінарного органу про наявність у її діях порушень процесуального законодавства під час здійснення правосуддя в справі № 465/4164/16-ц. Також ОСОБА_1 висловлює свою незгоду з стягненням, застосованим до неї.

47. Вирішуючи питання щодо меж перегляду Великою Палатою Верховного Суду оскаржуваного рішення ВРП, суд виходить із такого.

48. Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), «дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (пункт 77 (v) Висновку № 3 (2002) КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).

49. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

50. Згідно з практикою ЄСПЛ «навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У рамках скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», пункт 123).

51. Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжним механізмом суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

52. Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

53. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Разом з цим, обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (параграф 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України».

54. Ураховуючи зазначені правові висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути вимоги ОСОБА_1 у межах наведених у її скарзі доводів, ретельно дослідивши дотримання ВРП при прийнятті оскаржуваного рішення положень пункту 4 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», тобто наявність обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

55. Як убачається з матеріалів дисциплінарного провадження та зі змісту оскаржуваного рішення, ВРП погодилася з рішенням її Першої Дисциплінарної палати про наявність правових підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікуються як істотний дисциплінарний проступок.

56. Оцінюючи висновки ВРП та її дисциплінарного органу щодо допущених суддею ОСОБА_1 порушень норм процесуального права під час розгляду справи № 465/4164/16-ц про поділ спільного майна подружжя ОСОБА_4, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке.

57. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

58. Підсудність цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції, визначалася статтями 108-114 ЦПК України.

59. За загальним правилом, якщо інше не встановлено ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування, а до юридичної особи - за її місцезнаходженням (стаття 109 цього Кодексу).

60. Статтею 110 ЦПК України передбачено категорії справ, для яких установлено альтернативну підсудність.

61. Частиною чотирнадцятою вказаної статті передбачено, що позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно із цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу.

62. Відповідно до частини першої статті 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

63. Виключну підсудність установлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 цього Кодексу).

64. Повертаючись до обставин цієї справи, 11 липня 2016 року до Франківського районного суду міста Львова надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1 загальною площею 114,5 кв. м та житлових приміщень за цією ж адресою; визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 ідеальну частку вказаної квартири.

65. Франківський районний суд міста Львова під головуванням судді ОСОБА_1 рішенням від 13 липня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя задовольнив у повному обсязі. Визнав об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 114,5 кв. м та нежитлові приміщення за цією ж самою адресою. Визнав за ОСОБА_3 право власності на 1/2 ідеальну частку вказаної квартири та нежитлових приміщень.

66. Водночас ВРП та її Перша Дисциплінарна палата встановили, що вказана квартира знаходиться у Шевченківському районі міста Львова, а тому спори щодо цього майна підлягають розгляду у Шевченківському районному судді міста Львова.

67. За висновками ВРП та її дисциплінарного органу, суддя ОСОБА_1 розглянула цивільну справу № 465/4164/16-ц з порушенням правил виключної підсудності, встановленої частиною першою статті 114 ЦПК України.

68. Крім того, ВРП та її Перша Дисциплінарна палата також установили, що, відкривши провадження у справі № 465/4164/16-ц 12 липня 2016 року, за наявності можливості повідомити сторони про судове засідання цього самого дня, суддя ОСОБА_1 з урахуванням положень статті 74 ЦПК України, якою визначено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, мала призначити її до розгляду не раніше 16 липня 2016 року.

69. Однак на порушення статті 74 ЦПК України справа № 465/4164/16-ц була розглянута суддею ОСОБА_1 на наступний день після відкриття провадження у справі, тобто 13 липня 2016 року.

70. Водночас статтею 4 ЦПК України закріплено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

71. Положеннями статті 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

72. Однак, на порушення зазначених правових норм, встановивши, що у справі № 465/4164/16-ц спір між сторонами виник стосовно поділу квартири АДРЕСА_1 загальною площею 114,5 кв. м та житлових приміщень за цією ж адресою, суддею ОСОБА_1 не було перевірено фактичну належність сторонам вказаного нерухомого майна.

73. Як було встановлено ВРП та її дисциплінарним органом, станом на 13 липня 2016 року спірна квартира АДРЕСА_1 вже належала на праві приватної власності ОСОБА_2 , а не ОСОБА_4 .

74. Отже, ухвалюючи рішення про визнання зазначеної квартири спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 ідеальну частку цієї квартири, суддя ОСОБА_1 порушила право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру.

75. Як правильно зазначила Перша Дисциплінарна палата ВРП, вирішення питання про права та обов`язки осіб, не залучених до судового розгляду, є неприпустимим. Такі дії судді порушують приписи статей 19, 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо непорушності права власності на майно.

76. Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок ВРП про те, що при ухваленні рішення від 13 липня 2016 року у справі № 465/4164/16-ц суддя Франківського районного суду міста Львова ОСОБА_1 внаслідок грубої недбалості допустила істотне порушення норм процесуального права.

77. Вказані порушення, допущені суддею ОСОБА_1 під час здійснення провадження в судовій справі № 465/4164/16-ц, дають підстави вважати правильним та обґрунтованим висновок ВРП та її дисциплінарного органу про те, що такі дії судді мають ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

78. При цьому порушення закону, допущені суддею ОСОБА_1, є очевидними та грубими, дисциплінарний проступок є істотним.

79. Водночас, як свідчить зміст оскаржуваного рішення ВРП та рішення її Першої Дисциплінарної палати від 18 січня 2019 року № 146/1дп/15-19, вони ґрунтуються виключно на оцінці процесуальних дій судді ОСОБА_1 під час розгляду судової справи № 465/4164/16-ц і не містять висновків щодо законності та обґрунтованості судових рішень.

80. Відображення у рішеннях ВРП і її Першої Дисциплінарної палати рішення Франківського районного суду міста Львова від 13 липня 2016 року і наведених у ньому мотивів стосується дослідження фактичних обставин у дисциплінарній справі, а не висновків цього рішення, як помилково вважає скаржниця.

81. Беручи до уваги наведені обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає належно обґрунтованим висновок ВРП про істотне порушення суддею ОСОБА_1 норм процесуального права внаслідок вирішення справи № 465/4164/16-ц з порушенням правил виключної підсудності, а також вирішення питання щодо майна, яке належало на праві власності особі, не залученій до участі у справі. Такі дії судді обґрунтовано кваліфіковані дисциплінарним органом як дисциплінарний проступок.

82. Отже, оскаржуване рішення ВРП містить обґрунтовані мотиви, з яких цей орган дійшов висновку про наявність правових підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

83. Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

84. Як убачається з рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 18 січня 2019 року № 146/1дп/15-19, визначаючи вид дисциплінарного стягнення, що має бути застосований до судді ОСОБА_1, Перша Дисциплінарна палата ВРП взяла до уваги як позитивну характеристику судді, так і наявність непогашеного дисциплінарного стягнення, характер і наслідки вчиненого дисциплінарного проступку, тобто під час обрання виду дисциплінарного стягнення дотримався принципу пропорційності.

85. За таких обставин застосування ВРП та її Першою Дисциплінарною палатою до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове, строком на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації із застосування норм ЦПК України та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді - не може бути визнано необґрунтованим.

86. Наведені в оскаржуваному рішенні ВРП висновки щодо вчинення суддею Франківського районного суду міста Львова ОСОБА_1 дисциплінарного проступку є належним чином умотивованими, ґрунтуються на доказах, а застосований вид дисциплінарного стягнення є пропорційним.

87. Скаржницею не спростовано висновків ВРП про наявність правових підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

88. Велика Палата Верховного Суду вважає, що перегляд судового рішення в апеляційному порядку і усунення апеляційним судом порушень, які допустив суд першої інстанції, не зменшує істотності таких порушень та їх наслідків для ОСОБА_2 як власника майна.

89. У Рекомендації СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленій 17 листопада 2010 року, зазначено, що тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для відповідальності судді, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункти 66, 68).

90. Жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону (пункт 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року).

91. Невстановлення ВРП та її дисциплінарною палатою умислу в діях судді ОСОБА_1 не означає, що нею не було допущено істотного порушення норм процесуального права.

92. Своєчасне внесення рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень так само не спростовує процесуальних порушень, допущених суддею ОСОБА_1 під час розгляду справи № 465/4164/16-ц.

93. Водночас стосовно доводів ОСОБА_1 , що нею було обґрунтовано прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_3 без сплати судового збору, оскільки остання звільнена від його сплати, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вказане було оцінено ВРП і не лягло в основу оскаржуваного рішення.

94. Твердження ОСОБА_1 стосовно помилковості висновків ВРП про необхідність врахування непогашеного дисциплінарного стягнення при прийнятті рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, з огляду на висновки Третьої Дисциплінарної палати ВРП, викладені у рішенні від 18 липня 2018 року № 2303/3дп/15-18, Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними, оскільки рішенням ВРП від 25 жовтня 2018 року № 3269/0/15-18 зазначене рішення її Третьої Дисциплінарної палати було скасоване.

Висновки за результатами розгляду скарги

95. Беручи до уваги аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду встановила, що ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Оскаржуване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове, строком на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації із застосування норм ЦПК України та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

96. Передбачені статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстави для скасування рішення ВРП наразі відсутні.

97. З огляду на встановлені обставини Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення ВРП.

Керуючись статтями 22, 266, 341, 342, 344, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 30 липня 2019 року № 1988/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 18 січня 2019 року № 146/1дп/15-19 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Франківського районного суду міста Львова ОСОБА_1 » залишити без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 30 липня 2019 року № 1988/0/15-19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук В. В. Пророк

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік

О. С. Золотніков О. С. Ткачук

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська

Л. М. Лобойко